10 клас
Вівторок, 17 листопада, 2020 р.
Українська мова
Завдання виконувати під час уроку із 10.20 до11.05.
Записуємо у зошити:
Сімнадцяте листопада
Класна робота
Омоніми. Пароніми.
1. Опрацювати параграф 33, правило ст.89.
Додаткова інформація
Неповні омоніми: омофони, омографи, омоформи
Омофони — це слова, які вимовляються однаково, але мають різні
значення й написання.
Наприклад:
Гончар — гончар, Роман — роман, час мине [миене] — знайти мене [меине],
пресувати [преисувати] папір — присувати [приесувати] стіл до вікна, заселяти
[засеил'ати] будинок — засиляти [засиел'ати] нитку в голку, греби — гриби, кленок — клинок, сеньйор — синьйор, віла —
вілла, Вікторія — вікторія, Роман —роман, Поліщук — поліщук і под. Вукраїнській
мові омофони не становлять великої й різноманітної за способом творення слів
групи. Це зумовлено особливостями фонетичної системи української мови .
Омоформи — слова, що збігаються лише в одній або кількох формах.
Здебільшого вони належать до різних
частин мови.
Наприклад: Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас, — Де ж мені вас діти! (Т. Шевченко). У першому випадку діти — іменник у кличному відмінку множини, у другому — дієслово в неозначеній формі. Інші приклади омоформ: мила дівчина — господиня мила вікна; ходи, Грицю, до роботи — він знає всі ходи й виходи; зелені сади — сади картоплю; ідуть літа — «літа орел, літа сизий...» (Нар. тв.)Цей розряд лексики в українській мові є лексико-граматичною категорією, бо омоформи трапляються в межах однієї частини мови рідко: вити — вити.
Омографи — слова, що пишуться однаково, але мають різне звучання і значення: мала щастя — мала дитина, високий насип — насип насіння, довгі коси — дівочої коси і коси траву.Тобто це явище суто граматичного збігу: атлас — «збірка географічних карт» — атлас — «блискуча шовкова тканина», ірис (бот.) «півники» — ірис «цукерки». Більшість омографів є лексико-граматичним явищем: гори — гори, обід — обід, радій — радій, стріла — стріла, мала — мала, насип — насип.
2. Записати таблиці в зошит.
Омоніми
|
|
Абсолютні (повні) у межах однієї
частини мови |
Неповні |
Термін, бал |
Кілька ( іменник і числівник), синів (іменник і дієслово) |
Омоніми |
||
Омографи |
Омофони |
Омоформи |
Води – води Мала - мала |
Сонце – сон це роман – Роман віла - вілла |
Діти (іменник) – діти ( дієслово) |
Однакові за написанням, але різні за звучанням
(наголос) і значенням |
Однакові за звучанням, але різні за написанням і
значенням |
Збігаються за звучанням лише
в одній або кількох формах. |
Зверніть увагу на міжмовні омоніми.
3.
Виконати впр.233 письмово.
4.
Опрацювати правило
ст.91. Пароніми.
5. При вивчені теми раджу скористатися посиланнями
https://www.youtube.com/watch?v=K2RFtCrrDEw
https://www.youtube.com/watch?v=KHTDig7qPLg
https://www.youtube.com/watch?v=0ZnI-1WuM8k
Вивчити параграф 33, виконати впр.236.
Сфотографувати і надіслати мені впр.236 в приватні повідомлення у вайбері до четверга не пізніше 20.00
10 клас
Українська література
Завдання виконувати під час уроку із 11.25 до 12.10.
Записуємо у зошити:
Сімнадцяте листопада
Класна робота
Напрямки модернізму в українській літературі
Опрацювати теоретичний матеріал, записати виділене жовтим кольором в зошит.
Модерністські напрями і течії
Поговорімо
про модерністські напрями і течії. Їх було багато, адже кожен письменник шукав
у модернізмі “щось своє”. Важливо знати, чим течії модернізму відрізнялися одна
від одної, адже лише так можна зрозуміти цей художній стиль.
Модернізм
Загальна назва сукупності літературних
тенденцій нереалістичного характеру на межі ХІХ-ХХ ст.
Головні
ознаки:
перевага
інтуїтивного, ірраціонального начала над логічно-раціональним;
вищість
таланту й мистецтва; • головним знанням уважалася не наука, а поезія, краса, що
здатна проникати в глибини буття;
звільнення
мистецтва від практичних цілей («мистецтво для мистецтва») та від жорстких
канонів.
Модернізм виник у
Франції, пов’язаний з іменами Ш. Бодлера, A. Рембо, П. Верлена, Е. Верхарна, М.
Метерлінка, В. Брюсова, О. Блока, Р.-М. Рільке.
В
українській літературі модернізм набув специфічних рис, ставши перш за все
рухом до новітніх європейських течій. Українські
модерністи: поети «Молодої музи» (П. Карманський, В.
Пачовський, О. Луцький), «Української хати» (М. Вороний, О. Олесь, М. Євшан, Г.
Чупринка).
Модернізму
притаманні конструктивність, віра в прогрес та гуманістичні ідеали, чим він
принципово відрізняється від постмодернізму.
У межах модернізму виділяють такі літературні течії:
символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм, авангардизм (деякі вчені
вважають авангардизм окремим явищем через його деструктивну направленість),
сюрреалізм, неоромантизм.
1.Імпресіонізм
Напрям
у мистецтві, відгалуження модернізму.
Завдання імпресіонізму
— передати світ таким, яким його відчуває автор, відтворити мінливі відчуття та
переживання.
Первісно виник у малярстві (назва — від картини К. Моне «Імпресія. Схід
сонця»), у літературі чіткої поетики не виробив, наближаючись то до натуралізму
чи реалізму (в прозі), то до символізму (в поезії).
Основні
риси: уривчастий, фрагментарний
суб’єктивний опис, багатий кольоро- та звукопис, передача різних внутрішніх станів
автора.
Представники: брати Гонкури, А. Доде, Гі де Мопассан, С. Цвейг.
В
українській літературі елементи імпресіонізму спостерігаємо у М. Коцюбинського.
2.Експресіонізм
Напрям
у мистецтві, відгалуження модернізму. Також уважається течією авангардизму.
Протистоїть реалізму та імпресіонізму.
Головним завданням експресіонізму є відображення максималізованого
авторського переживання через напругу переживань та емоцій.
Для
експресіонізму характерні: загострена
«нервова» емоційність, ірраціональність, гіперболічність, гротеск, фрагментарність
письма, одноколірність чи протиставлення барв. Часто у творчості
експресіоністів поєднуються зовні протилежні явища: буденність і космічність,
вульгарність і пафос, пацифізм і революційність.
Представники:
Г. Тракль, Б. Брехт, М. Брод. В українській літературі — В. Стефаник (окремі риси)
3.Символізм
Напрям
у мистецтві, відгалуження модернізму.
Виник
у Франції в 70-х рр. XIX ст. (С. Малларме, А. Рембо, П. Верлен).
Основні
риси: для символістів мистецтво не
відображення життя (як для реалізму), а «медіум», посередник між цим світом і
вищим ірраціональним, доступним лише на рівні інтуїції, через натяк і символ.
Відповідно у творі за зовнішнім конкретним змістом повинен ховатися інший,
таємний.
Об’єкт
мистецтва — символ, що асоціюється з іншими, вищими сферами. «Інший» світ може
бути відкритий через мистецтво поезії й музики, звідси намагання внести в письменство
«дух музики». Література, на думку символістів, є не функціонером, а
самоцінним виявом прекрасного, тобто естетична функція ставилася на перше
місце. В українській літературі символізм з’явився на початку XX ст.
Повністю
розкритися не зміг через несприятливі історичні умови, проте його риси бачимо в
поезії представників «Молодої музи» (В. Бирчак, П. Карманський, Б. Лепкий, О. Луцький, В.
Пачовський, С. Чернецький) та «Української хати» (О. Олесь, М. Вороний, М. Євшан, Г. Чупринка),
після революції — «Музагет» (П. Тичина, Д. Загул, М. Терещенко, О. Слісаренко,
Я. Савченко, B. Кобилянський), останнім «спалахом» вважається творчість групи
«Митуса» (Р. Купчинський, В. Бобринський, О. Бабій, Ю. Шкрумеляк).
4.Неоромантизм
Стильова
течія модернізму в українській літературі початку XX ст.
Леся
Українка називала його «новоромантизмом». На відміну від класичного романтизму, який проголошував
розрив між дійсністю та ідеалом, неоромантизм вважав за можливе їх поєднання
завдяки силі волі людини, її потягу до втілення мрії, здійснення неможливого.
В українській літературі неоромантизм виявився в драматургії Лесі Українки, творчості митців «розстріляного відродження» (О. Близько, М. Йогансен, Ю. Яновський) та «празької школи» (О. Ольжич, О. Теліга), у романі «Тигролови» І. Багряного. У зарубіжній літературі він виявляється у творах Р. Кіплінга, Р.-Л. Стівенсона, Г. Ібсена, Е.-Л. Войнич, Дж. Лондона, К. Гамсуна, М. Гумільова.
1. При вивчені теми раджу скористатися посиланням
Домашнє завдання
Опрацювати конспект в зошиті.
Немає коментарів:
Дописати коментар